Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Тарас Шевченко
22 травня 1861 року
був перепохований Великий український пророк Тарас Григорович Шевченко. У цей
день усе українство з повагою та трепетом схиляє голову перед пам’яттю генія
нашого народу.
Згадуючи Тараса,
виголошуючи на його честь палкі промови, ми, українці, маємо пам’ятати, що
найбільшою шаною для Кобзаря є віддане служіння «Україні милій». Бо саме він
показав нам взірець самопожертви заради свого народу, саме він став на
страдницький шлях, віддавши себе на поталу російським царським сатрапам, заради
своєї України-неньки. Він був правдивим націоналістом, який любив у першу чергу
свою націю, свій народ. Він творив для цієї нації. Усі ми разом та кожен
українець зокрема повинен мати шевченкове слово у своєму серці, у своїй
душі, підняти ім’я Шевченка на прапор свободи і нести його до кінця своїх
днів – наш святий обов’язок перед полеглими героями, перед Великим Тарасом, щоб
не стати відступником чи запроданцем, про яких поет казав: «Славних прадідів
великих правнуки погані…».
Тож несімо гідно на
своїх знаменах, у своїх серцях вічне слово Кобзаря, рівняймося у своїх ділах та
думах на нього, втілюймо його заповіти у життя. Й тоді в Україні направду
постане Шевченкове пророцтво: «І на оновленій землі врага не буде – супостата,
а буде син і буде мати, і будуть люде на землі».
От і настав день, який ви чекали довгі 9 шкільних років. У кожного вони пройшли по-різному: були успіхи й розчарування, радощі й прикрощі. Сьогодні ви одержали свій перший документ- СВІДОЦТВО ПРО ЗАКІНЧЕННЯ 9 КЛАСІВ. Щиро бажаємо вам міцного здоров'я, успіхів, особистих перемог, реалізації задумів і творчих планів. Божого вам благословення, щедрої долі, вірних друзів, наснаги, оптимізму та невичерпної енергії. 
